Величаємо Тебе, життєдавче Христе, і почитаємо
пречистого Твого Тіла преславне Преображення"
(Величання на утрені празника).

19-го серпня наша Церква святкує празник світлого Господнього Преображення. Завданням цього празника є звеличати подію преображення з життя Ісуса Христа. Деякі св. Отці називають цей празник - другим Богоявлінням. Важливість даної події детально описують три Євангелісти: Матей, Марко та Лука. Отже розгляньмо подію преображення Ісуса Христа глибше.

Христова публічна діяльність добігає до кінця. Невдовзі наступлять Його муки і смерть. Хоча Апостоли вірили, що Ісус це посланий Богом Месія і цю віру прилюдно визнали, і все ж таки їх віра ще не була достатньо міцною. Христос хоче надзвичайним актом перевтілення укріпити віру апостолів. Тому, незадовго, до свого ув’язнення, Христос попередив апостолів про зраду, свої муки та смерть на хресті. Тому Він бере із собою Петра, Якова та Івана, виходить з ними на гору Фавор, і тут при молитві відкриває перед ними сяйво Свого Божества. Св. Євангеліст Матей про чудесну Христову переміну каже: "І преобразився перед ними: Обличчя Його засяяло наче сонце, і одежа побіліла наче світло" (17, 2). Біля Ісуса Христа об’явилися великі пророки Мойсей та Ілля і розмовляли з Ним про Його смерть. Апостол Петро захоплений блиском Христової слави, схвильовано вигукнув: "Господи, добре нам тут бути!" Так само, як при Христовому хрещенні в ріці Йордан, так і тут пролунав голос з неба: "Це — мій улюблений Син, що Його Я вподобав: Його слухайте" (Мат. 17, 5). Св. Євангелія нічого не говорить про місце Христового преображення. Зате християнська традиція від 4-го століття сповіщає, що тим місцем була гора Фавор.

Чому Ісус Христос тільки трьом вищезазначеним учням показав славу свого Божества? На думку св. Івана Дамаскіна, Христос взяв з собою Петра, котрий прилюдно визнав Христове Божество, щоб він почув підтвердження Божества Ісуса Христа від самого Небесного Отця. Господь взяв на Фавор Якова, бо він мав стати першим єпископом Єрусалиму і першим з Апостолів мав віддати своє життя за Христа. Нарешті Спаситель зробив свідком Своєї переміни й Апостола Івана, бо він був його улюбленим учнем і наймолодшим з апостолів. Збагнувши Христове Божество на Фаворі, апостол Іван у своєму Євангелії писав: "Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було — Бог" (1, 1).

Всі три Апостоли, свідки Христової слави на Фаворі, будуть і після свідками його передсмертних мук. Наскільки глибоко Христова переміна закарбувалася у їхніх серцях. Апостол Петро у своєму другому посланні, віру в Христа скріплює згадкою про його славне преображення, кажучи, що вони були “наочними свідками” його величі. Ісус прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до Нього пролунав голос з небес: "Це мій Син любий, якого я вподобав", і цей голос ми чули, коли були з Ісусом на святій горі" (11, 1, 16-18). А св. Євангеліст Іван з захопленням напише у своїй Євангелії: "І ми славу його бачили — славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого" (1, 14).

ІСТОРІЯ ПРАЗНИКА

Святкування цього празника сягає 4-го століття. В цьому віці св. Єлена, мати цісаря Костянтина Великого, збудувала храм на горі Фавор у честь Господнього Преображення.

Пі кінець 11-го ст. хрестоносці знайшли на Фаворі аж кілька церков і монастирів. Та в 13-му столітті прийшли мусульмани і все зруйнували. Єрусалимський патріарх Кирило II 1860 року на руїнах давньої церкви збудував новий храм. В 1923 році побудовано на горі Фавор велику базиліку Господнього Преображення.

Від 6-го століття цей празник святкується у Східній Церкві урочисто під назвою празник "Господнього Преображення". В Західній Сірії у 8-му столітті він називався "Празник Фавору".

Спочатку даний празник святкувався в лютому місяці. Але тому, що цей радісний празник співпадав з періодом Великого Посту, його перенесено на 19 серпня. Чому якраз на цей день? Історик Євсевій і св. Іван Дамаскін є тієї думки, що Господнє Преображення відбулося 40 днів перед Христовою смертю. Тож Христова Церква беручи до уваги цю позицію, перенесла цей празник з лютого на 19 серпня тому, що 40 днів після, це є 27 вересня, випадає празник Воздвиження Чесного Хреста — пам'ять Христових мук і смерті.

Зі Сходу празник Преображення приходить на Захід десь між 7 і 8-им століттям. Тут він дуже повільно входив у практику, був святкований у різних часах і ще в 12-му столітті не був загальним. Папа Каліст III (1457 року) поширив цей празник на цілу Західну Церкву і приписав святкувати його 19-го серпня у пам'ять перемоги над турками під Білгородом. Ця перемога збулася 22 липня 1456 року, але вістка про неї дійшла до Риму 19-го серпня (6-го серпня по Римському календарю). Вірмени святкують Господнє Преображення на 7-му неділю після Зішестя Святого Духа. Празник Преображення належить до 12 великих празників нашої Церкви. Стихири й канони празника склали св. Іван Дамаскін і Косма Маюмський (VIII ст.).

Цей празник припадає на період, коли дозрівають плоди землі. І від найдавніших часів у Східній Церкві того дня на подяку Богові буває благословення первістків земних плодів. Цей звичай перейняла християнська Церква з Старого Завіту, який приписував приносити первістки плодів до Господнього Храму. У книзі Виходу читаємо: "Все що найкраще з первоплоду землі твоєї, приноситимеш у дім Господа, Бога Твого" (23, 19). 

Звичай благословити в церкві першоплоди вже підкреслюють Апостольські правила з кінця (ІІІ ст..) Апостольські постанови (IV ст..) мають молитву на освячення першоплодів. Помісний Синод у Картагені з 318 року у 46-ті статті, дає вказівку про приношення першоплодів до церкви і їх освячення. Шостий Вселенський Собор 691 року, говорить про благословення першоплодів винограду і пшениці. В типіках (книгах) Великої Царгородської Церкви з IX-X віку, є згадки про благословення винограду.

В Греції у серпні дозрівають виноград і пшениця. Тому там був звичай, щоб на празник Господнього Преображення благословити в церкві виноград і колоски пшениці. В нас на Україні виноград замінено яблуками й іншими овочами.

        ОСОБЛИВОСТІ ПРАЗНИКА

З Богослужіння празника випромінює духовна радість, подив для Христової величі, сили і слави та загального визнання Його Божества.

Господнє Преображення несе всім вірникам неземну радість. "Все днесь наповнилося радістю, бо Христос преобразився перед учнями" — співаємо на утрені. А з тією радістю йде в парі великий подив для сили і слави переміненого Христа. "Перед Твоєю смертю, Господи, — каже стихира на вечірні — в часі Твого Преображення гора стала небом і хмара простягнулася наче намет, і Отець свідчив про Тебе. Там був Петро з Яковом і Іваном, які мали бути з Тобою при Твоїм ув'язненні, щоб бачивши Твої чуда, не побоялися Твоїх страстей".

Та головний зміст і ціль празника Преображення є глибоко догматичні: визнати і прославити Христове Божество. На стиховні утрені перед празником читаємо: "Прийдіть, вийдімо на святу гору і вірою побачимо пресвітле Господнє Преображення. Йому вірно поклонімося і закличмо: Ти Бог єдиний, що воплотився і обожив людський рід". "Той, Хто колись — каже стихира на вечірні — говорив з Мойсеєм символами на горі Сінай "Я е Той, Хто е", сьогодні на Фаворській горі преобразився перед учнями... говорячи з Христом Мойсей і Ілля засвідчили, що Він е Паном живих і мертвих та що Він — Бог, який говорив колись через Закон і Пророків". На хвалебних утрені ми його славимо: "Ти, що від віків е Бог — Слово, який одіваешся світлом наче ризою, преобразився перед своїми учнями, та понад сонце, Ти Спасе, засіяв". На 6-ій пісні канона сказано: "Тебе пізнали славні Апостоли як Бога на Фаворі, Христе, зчудувалися і приклонили свої коліна".
Маючи перед очима славу Христового Божества, Церква взиває своїх вірників, щоб духом вийшли на гору Фавор і були свідками його переміни: "Прийдіть, — каже литійна стихира — вийдім на гору Господню, у дім Бога нашого, і побачимо славу його преображення, славу як Єдинородного від Отця. Приймімо світло від світла та піднесені духом, Трійцю Єдиносущну прославмо на віки".