Спасо Преображенський храм в молитві зустрів свята в січні!
Звершено Святкові Богослужіння на Свята: Різдва Христового та колядки в домах, для прихожан які зустрічали!
Богослужіння на память Святителя Василія Великого та Хрещення Господне!
Освячення Води та будинків!
Урочисте Свято на нашому приході.
19 серпня 2012 року Православна Церква вшановує свято Преображення Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа.
Яблучний Спас, як його ще називають у народі, — одне з дванадцяти найголовніших свят східного літургійного календаря. Подія про таємниче преображення Христа на горі Фавор описана в Євангеліє. Йдеться про те, як одного дня Ісус узяв із собою трьох апостолів — Петра, Якова та Івана й привів їх на гору Фавор. Там на їхніх очах він «преобразився»: вбрання стало сліпучо білим, а обличчя — осяйним. Біля нього, уособлюючи Закон і пророків, з’явилися Мойсей та Ілля. Всіх огорнула хмара, і звідтіля промовив голос: «Це — мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте». У Новому Завіті ця розповідь подається між двома повідомленнями — про смерть Христа і його воскресіння. Тому світло, що освітлює Ісуса, є водночас відображенням божественної слави і передвістям слави Христового воскресіння.
Преображення Господнє дає нам, християнам, приклад для наслідування, тобто ми теж повинні замислитися над своїм преображенням. Інакше кажучи, змінами. Згадане свято — певною мірою — є кроком до нашого спасіння. Тому воно ще й називається Спасом.
У цей день у храмах після святкової літургії святять яблука, груші, сливи й виноград. Колись навіть існував звичай ділитися освяченими плодами з бідними.
Свято припадає на період, коли доспівають яблука, груші, сливи й виноград, відбувається перший збір нового врожаю. З давніх-давен існувала традиція приносити первоплоди до Господнього храму. Так, у книзі Вихід у Старому Завіті є слова: «Що найкраще з первоплоду землі твоєї приноситимеш у дім Господа». А в іншій Старозавітній книзі Левит додано: «...як жатимете жниво, то принесете ви сніп, первоплід ваших жнив, священикові». Отже, звичай благословляти в церкві овочі та фрукти — давній. Апостольські настанови, датовані IV століттям, містять молитву на освячення плодів. У 690 році VI Вселенський собор говорив про благословення винограду та пшениці. Наприклад, у Греції святять виноград і пшеницю, а в Україні — яблука, груші, сливи... Це свято не просто спонукає призадуматися над нашими майбутніми змінами, а й тими, що мали вже відбутися. Приміром, після Світлого Великодня, якому передував Великий піст — особливий час для молитов і роздумів. Так що, Яблучний Спас — ще й період збору духовного врожаю.