Спасо Преображенський храм в молитві зустрів свята в січні!
Звершено Святкові Богослужіння на Свята: Різдва Христового та колядки в домах, для прихожан які зустрічали!
Богослужіння на память Святителя Василія Великого та Хрещення Господне!
Освячення Води та будинків!
Урочисте Свято на нашому приході.
У вівторок Фоминої седмиці настоятель Спасо-Преображенського храму священик Василій Ференц звершив в сільському храмі панахиду.
О 11.00 на міському кладовищі також відбулося поминання померлих.
Настоятель звернувся до присутніх зі словом про важливість поминання померлих родичів та близьких нам людей.
Після цього свщеннослужитель села за бажанням вірян здійснював заупокійні літії на могилах їх рідних та близьких.
Молитва за померлих – це найбільше і найголовніше, що ми можемо зробити для тих, хто відійшов у світ інший. Загалом, покійний не потребує ні гроба, ні пам`ятника – все це данина традиціям, нехай і благочестивим. Але вічно жива душа покійного відчуває велику необхідність у нашій постійній молитві, тому що сама вона не може творити добрих справ, якими була б в змозі умилостивити Бога.
Ось, чому домашня молитва за близьких, молитва на кладовищі біля могили – обов`язок кожного православного християнина. У певні дні року Церква творить поминання всіх від віку усопших отців і братів у вірі, які удостоїлися християнської кончини, і тих, кого забрала раптова смерть, і які не були представлені у загробне життя молитвами Церкви.
Слово «радониця» походить від слова «радість»
У вівторок другого тижня після Великодня, який називається Фоміним тижнем, Православна Церква відзначає Радоницю – день першого поминання покійних після Великодня. Зазвичай у цей день після вечірнього богослужіння або після Літургії здійснюється повна панахида. За традицією віруючі відвідують кладовище, моляться біля могил, здійснюють літію (це слово в буквальному розумінні означає посилене моління), для чого необхідно запросити священика. За бажанням можна прочитати акафіст за упокій померлих душ.
За свідченням святителя Іоанна Златоуста (IV ст.), це свято відзначалося ще в сиву давнину. Слово «радониця» походить від слова «радість». Особливе місце Радониці в річному колі церковних свят – відразу після Світлого Пасхального тижня – зобов`язує нас, православних християн, не заглиблюватися в переживання щодо смерті близьких, а, навпаки, радіти їх народженню в інше життя – життя вічне. Перемога над смертю, отримана смертю і воскресінням Христа,