Ми розповімо про те, які бувають батьківські суботи, про церковні традиції днів особливого поминання покійних та про те, як молитися за померлих.
У рамках спільного проекту Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал, підготовлений редакцією журналу «Фома в Україні» про Вселенську батьківську суботу (10 лютого).
«Сьогодні батьківська!» – фраза, яку ми чуємо кілька разів на рік. У Бога всі живі, і пам’ять і молитва про наших покійних рідних і друзів – важлива частина християнської віри.
Батьківські суботи (а їх в церковному календарі кілька) – це дні особливого поминання покійних. У ці дні в православних храмах здійснюється особливе поминання померлих православних християн.
Крім того, за традицією віруючі відвідують могили на кладовищах.
Назва «батьківська» швидше за все походить від традиції називати покійних «батьками», тобто тими, які відійшли до батьків. Ще одна версія – «батьківськими» суботи стали іменуватися, тому що християни молитовно поминали в першу чергу своїх покійних батьків.
Скільки у році батьківських субот?
У календарі Православної Церкви вісім днів особливого поминання покійних. Усі, окрім одного (9 травня – Поминання покійних воїнів), мають перехідну дату.
Субота м’ясопусна (Вселенська поминальна субота)
Субота 2-ї седмиці Великого посту
Субота 3-го тижня Великого посту
Субота 4-ї седмиці Великого посту
Радониця
9 травня – Поминання покійних воїнів
субота Троїцька
субота Димитрівська
Батьківські суботи у 2018 році
10 лютого – субота м’ясопусна (Вселенська батьківська субота)
3 березня – субота 2-ї седмиці Великого посту
10 березня – субота 3-го тижня Великого посту
17 березня – субота 4-ї седмиці Великого посту
17 квітня – Радониця
9 травня – поминання покійних воїнів
26 травня – субота Троїцька
3 листопада – субота Дмитріївська.
Що таке Вселенські батьківські суботи?
Серед інших батьківських субот (а їх в році сім) виділяють Вселенські, в які Православна Церква молитовно згадує взагалі всіх хрещених християн. Таких субот дві: М’ясопустная (за тиждень до Великого посту) і Троїцька (напередодні свята П’ятидесятниці). У ці два дні здійснюються особливі богослужіння – вселенські панахиди.
Вселенська (М’ясопусна) батьківська субота
Субота м’ясопусна (Вселенська батьківська субота) — це субота за тиждень до початку Великого посту. М’ясопусною вона називається, тому що доводиться на М’ясопусний тиждень (тиждень перед Масляною). Називають її також Малою масляною.
Що таке вселенські панахиди?
У батьківські суботи Православна Церква звершує вселенські або батьківські панахиди. Словом «панахида» християни називають заупокійне богослужіння, за яким віруючі моляться за упокій померлих, просять у Господа для них милосердя і прощення гріхів.
Заупокійне поминання в батьківську суботу
Напередодні батьківської суботи, тобто ввечері в п’ятницю, у православних храмах служиться велика панахида, яку також називають грецьким словом «парастас». У саму ж суботу, вранці, служать заупокійну Божественну літургію, після неї – загальну панахиду.
На парастас або на заупокійну Божественну літургію можна подати записки за упокій з іменами близьких вашому серцю померлих. А ще в цей день, за старою церковною традицією, парафіяни приносять в храм їжу – «на канон» (або «на переддень»). Це пісні продукти, вино (кагор) для здійснення Літургії.
Молитва за померлих
Упокій, Господи, душі спочилих рабів Твоїх: батьків моїх, родичів, благодійників (імена) і всіх православних християн, і прости їм всі провини вільні й невільні, і даруй їм Царство Небесне.
Імена зручніше прочитувати за пом’янником – невеликою книжечкою, де записуються імена живих і покійних родичів. Існує благочестивий звичай вести сімейні пом’янники, прочитуючи які і в домашній молитві, і під час церковного богослужіння, православні люди поминають поіменно багато поколінь своїх покійних пращурів.
Чому в Церкві моляться за померлих людей
Християни вірять в життя душі після смерті. Але посмертна доля людської душі може бути різною.
І якщо за житті людина жила неправедно, її душа після смерті буде страждати від наслідків гріхів, які вона скоїла. А покаятися і виправити себе людина після смерті вже не може, так як душа позбавлена тіла. Проте вона може змінитися завдяки зусиллям тих, хто залишився на землі і з ким зберігається зв’язок любові та пам’яті.
Справа в тому, що Церква – це не просто формальне об’єднання людей, віруючих у Бога. Християни становлять в Церкві єдиний організм, в якому стан одного органу визначає самопочуття всіх інших. Але допомогти хворому може тільки здоровий. У цьому полягає суть молитви за іншу людину, живу чи померлу – неважливо.
Припустимо, наш ближній був за життя гнывливим, любив злословити, пиячив, був жадібним. Значить, ми повинні навчитися утримуватися від гніву, утримувати свою мову від злих речей, дотримуватися постів, роздавати милостиню. Простіше кажучи, потрібно самому почати жити по-християнськи і тим самим отримати можливість ділитися цим життям з нашими покійними через любов до них і молитву.
Як правильно проводити батьківську суботу?
Нам – живим – у поминальну суботу, день пам’яті наших близьких і рідних, треба по можливості провести в молитві. Лейтмотив усіх молитов за упокій – прощення гріхів. Мертві вже не можуть каятися і просити прощення, зате ми можемо докласти всіх зусиль і молити Бога про милість до них. І завдяки цьому Господь може змінити долю померлої людини.